ЗАВОЛО́ЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,
Заволо́чувати, чую, єш, сов. в. заволочи́ти, чу́, чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 21.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАВОНИ́ТИСЯ, НЮ́СЯ, НИ́ШСЯ, →← ЗАВОЛО́ЧУВАННЯ, НЯ,